Дельтаклуб «Альтаир» :  Посиделки :  Непутёвые заметки

Don't Worry, Be Happy - або Як файно політати на зборах

Андрій Березовський



На збори я їхав з майже чистою совістю(плани поїздки в Крим накрились із-за кризи та деяких обставин) і нажаль напівпустими кишенями, але такі дрібниці нащастя незавадили мені отримати максиум позитиву від польотів.
За всі півтори тижні мав всього 4 (чотири) :-) польоти і майже 8 годин нальоту на відміну від минулих з півтора десятками стартів і чотирма годинами нальту, але що виросло суттєво так це якість (і аеродинамічна також ;-)). О, про якість окремо - нове клубне крило «Детермінант» (від Артема Терьохіна) це щось неймовірне, не дивлячись на купу здавалось би негативних факторів, як-то: каркас і парус були взяті зі старого Спорта-5-го (лавсан та труби 45-тки замість дакрону та труб більшого діаметру), підвіска коконо-скорпіон (класна і супер-комфортна, але не обтічна) Ігоря Наконєчного, і ніяких модних девайсів та шмоток (старий варік, далеко не новий ЖПС (захований в підвісці), окуляри за смішні гроші і т.д.), ну хіба-що майже новий Аеросовський «ОК-34» та далеко не самого талановитого (але впертого) пілота - загальна система дозволила досягти неслабих результатів. Що було цікавого: перший раз я налітав за один політ аж три години, а шо - класне «молоко»з терміками і нікого десь після годинки польоту, їм бачите влом :-), а ми з «Д-м»спочатку літали культурно і красиво, потім стало скучно... :-) ні, ну пілотаж не крутив (моск таки трохи работав :-) але і на швидкість поганяв і потоки покрутив там по всякому :-). Через день я мав «завдання партії» на невеликий(до 10км) маршрутик, щоб по-людськи перейти на спортивне крило, стартувавши з Одаєва і набравши близько 1000 над Ісаковом, програма мініум завершилась і повністю розслабившись я просто полетів назустріч вітру (як не дивно він там дув звідусіль, та все в пику :-), звичайно, знаючи що нашляху немає діючих аеродромів чи об'єктів Х :-). Коли я побачив Коломию з тієї-ж тисячі, був приємно здивований (ще-б пак :-)), сів на якісь городи в с.Княжне, бо чим ближче були Карпати, тим менше ставало посадок, а так впринципі ще можна було летіти далі. Для бажаючих «помірятись« :-) ось цифірь: пряма дальність - 54км, макс висота набору - близько 1750м (майже під кромку), середня висота - десь з 1000м, мінімальна висота випарювання - близько 350м, кількість переходів - біля 10, час у польоті - до 3х годин, погода: вітер на старті - до 1-2м/с, кучівка :-).
Ну і крайній політ наступного дня пройшов під девізом «Сегодня мой друг (...) прикрывает мне спину, а значит и шансы равны» (під другом маю на увазі як своє крило, так і бойових товаришів) - польотів в таку ж..., та ще й втомленим в мене ще не було, землю під такими ракурсами я ще не бачив... і після півгодинки такої «порноборотьби» :-) не витримав і сів (посадка була «ще та»).
Ще про апарат можна сказати що якшо він буде як і задумувався з правильних матеріалів, з поліспастом і обтічними стійками то для чайників такі маршрути будуть базово-щоденними, а для майстра і 200+ не проблема!
Як і минулого разу хочеться зазначити гостинність і доброзичливість місцевого народу, особливо гуцулів, а їхня кухня - це шось неймовірне!
Також були обльотані декілька нових стартів, причому один з них гірський в Вижньому Березові (можливо більш гарний аналог Луквиці) - 330м, шикарний старт і нормальні посадки знизу і зверху! Ну і звичайно хочу подякувати: Юлі за гарний «випих»в потік на маршрут, Ярославу за підбір, та всім за хорошу компанію, без якої було-б нецікаво проводити час на землі...



На фотках: хазяїн городу на який я сів біля Дет-ту та очікування підбору в с Княжне, більше фоток з маршруту немає.